"Велосипедисти повинні мати свою форму тіла" - Спортсмени кидають виклик стереотипам, які можуть зупинити жінок на велосипеді
"Перші кілька шматочків велосипедного набору, які я придбав, були занадто великими. Я просто не хотів носити облягаючий одяг. Я був занадто самосвідомим".
Лаура Скотт хихикає, коли вона розмірковує про те, щоб почати займатися спортом, і почувати себе некомфортно в торговій марці спорту, що обіймає фігуру, світ, одягнений у лайкра.
Через п’ять років 34-річна людина, яка описує себе як "кривава", - відомий велосипедист на витривалість, з перегонами, включаючи 4 200-мильну перегону на велосипеді Trans Am Bike по всій Америці, незважаючи на те, що в перший день врізалися і зрушили плече.
Проблеми із зображенням тіла можуть зупинити жінок на велосипеді - і велосипедна індустрія опиняється на лаві підсудних. Навіть після свого успіху Скотта відмовилися від фотосесії журналу, коли вона надіслала свої вимірювання велосипедного набору фірмі, яка запросила її.
Скотт з Гільфорда сказав: "Я завжди був атлетичним, але в дитинстві не вважав себе атлетичним. Це була б моя порада № 1 жінкам, надто самосвідомим щодо того, як сісти на велосипед - спортсмени бувають у всіх формах та розмірах.
«У мене великі ноги. Я використовував їх для кругообігу по країнах, і це неймовірна річ. Йдеться про те, щоб дізнатися, на що здатний ваш організм, і навчитися його любити ».
Скотт налаштований кинути виклик спрощеним стереотипам, яким сприяє велоіндустрія. Вона є прихильником манекенів плюс-розміру, які нещодавно Nike представила у своєму флагманському лондонському магазині.
Деякі серйозні велосипедисти не мають пального на тренувальних поїздках, щоб зменшити вагу. Однак Скотт є шанувальником "справжньої їжі", коли їздить на велосипеді і чинить опір використанню енергетичних гелів, які вона намагається зламати.
Дослідження британського велосипедного туризму показують, що чоловіки складають 69 відсотків велосипедного населення Великобританії. Занепокоєння безпекою та тим самим впевненістю на дорогах є ключовими факторами, що стримують більшу участь жінок. Також важливою є погана поведінка водіїв.
Ово Енергія, спонсори жіночого туру, цього тижня розпочала серію літніх нічних поїздок по Лондону, щоб допомогти подолати розбіжність у гендерній участі у велоспорту. Подальші поїздки відбудуться в Манчестері, Брістолі та Глазго протягом найближчих тижнів.
Активіст на велосипеді Джоулс Уолкер вважає, що засоби масової інформації, маркетинг та реклама спорту сприяють гендерному розриву, просуваючи хибну модель сучасного велосипедиста, якому потрібен базовий рівень пристосованості, щоб виправдати свої обличчя, пов’язані з лікрай. Уокер припускає, що посилення таких стереотипів стримує жінок.
"Я не бачила себе відображеним у тому світі", - сказала вона. «Це змусило мене думати, що я недостатньо хороший. Я не вписувався в ту коробку чи форму, розроблену для того, щоб втиснутись у Lycra. Ви дивитесь на деякі велосипедні бренди, і не повірите, що це місце для чорношкірих, старшої жінки чи більшої жінки.
"Велоспорт - це діяльність, у якій повинні брати участь усі. Важливо, щоб бренди визнавали, що на велосипеді є більше одного типу людей".
Філ Бінгем застосував цей підхід, запустивши свою компанію для велосипедного одягу VeloVixen з дружиною Ліз після Олімпіади 2012 року в Лондоні. Зараз їх основна клієнтура - жінки віком 40-60 років. Він вважає, що зробити так, щоб жінки-велосипедистки відчували себе комфортно, життєво важливо для утримання їх у сідлі.
Бінґем сказав: "" Стисніть його і пофарбуйте в рожевий колір "- це була традиційна фраза, яка звикла навколо жіночого велосипедного комплекту. Однозначно вже не так, що все жіноче - рожеве. Практично кожна жінка-велосипедистка хоче виглядати добре і мати відповідні речі.
«Жіночий велосипедний світ - дуже інклюзивне середовище. Це неймовірно самопідтримується і хоче спонукати інших людей до участі, і я думаю, що це одна з реальних причин оптимізму ».
